Constitution of Kyievska Rus

The Constitution of Kyievska Rus (Ukrainian: Конституція Київської Русі) is the fundamental law of Kyievska Rus. The constitution was adopted and ratified at the 4th session of the Supreme Parlamient (parliament) of Kyievska Rus on October 18, 990. The constitution of Kyievska Rus was modified in the year 1564, giving way to the creation of the Supreme Parliament, regional parliaments and other points, this being the largest modification of the constitution of Kyievska Rus that it has suffered in its history. On June 28, 1996, articles 7 were amended and section 6 was created at the request of King Kiril XI. The constitution was passed with ayes out of 450 votes possible (300 ayes minimum). All other laws and other normative legal acts of Kyievska Rus must conform to the constitution. The right to amend the constitution through a special legislative procedure is vested exclusively in the parliament or the King. The only body that may interpret the constitution and determine whether legislation conforms to it is the [[Constitutional Court of Kyievska Rus].

Structure

The Constitution of Kyievska Rus is divided into 13 chapters:

1. General Principles
2. Human and Citizens' Rights, Freedoms and Duties of Man and Citizens
3. Elections. Referendums
4. Supreme Parliament of Kyievska Rus
5. Regional Parliaments
6. President of Kyievska RUs
7. Minister council
8. King of Kyievska RUs
9. Justice
10. Territorial organization of Kyievska Rus
11. Local Self-Government
12. Constitutional Court of Kyievska Rus
13. Final provisions

Full Text in Ukrainian

Конституція Сполученого Королівства Кꙑвѥвська Русь

Король від імені народу Київської Русі; Верховний Парламент Сполученого Королівства Кꙑѥвська Русь, висловлюючи волю народу; Регіональні парламенти: Демократичної Республіки Україна, Республіки Білорусь, Федеративної Республіки Чехословаччини, Республіки Молдова, Республіки Польща, Балтійської Федеративної Республіки, Огедакру з Азгедалу, Руси Бардолану та Федеративна Республіка Трікрув, що висловлюють інтереси своїх народів; Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю; попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями; Керуючись актом про незалежність Київської Русі від 1 січня 480 р; Приймає цю Конституцію - Основний Закон Сполученого Королівства Кꙑѥвьска Русь.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1.  Київська Русь - правова, унітарна, демократична та незалежна держава.
Стаття 2. Назви Кꙑѥвська Русь, Сполученого Королівства Кꙑѥвська Русь та Київська Русь мають однакову юридичну силу. 
Усі імена різними мовами, проголошені в цій конституції, мають юридичну силу в межах штату.
Стаття 3. Київська Русь - це Сполучене Королівство.
Держава складається з дев’яти регіонів з однаковим рівнем автономії.
Стаття 4. Життя, освіта, честь і безпека людини захищені найвищою цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і   спрямованість діяльності держави. 
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 5. Король є главою держави і є гарантом безпеки кожного з жителів Київської Русі. Його повноваження закріплені цією конституцією та правилами монархії.
Президент нації також несе відповідальність за безпеку жителів та повагу до законів Київської Русі. Його повноваження закріплені цією  конституцією та Виконавчим регламентом.
Стаття 6. Буде гарантовано розподіл влади та автономію.
Держава Київська Русь поділяється на 4 держави:
Монархіст: на чолі з королем; Виконавчий орган: очолюють шість прем’єр -міністрів країни; Законодавчий: Він керується Верховним парламентом  Київської Русі і, у свою чергу, поділяється на 9 регіональних парламентів та судовий: управляється Конституційним Судом.
Держава визнає самоврядування. Кожна з дев’яти республік країни має самоврядування на чолі з прем’єр-міністром регіону, який у свою чергу гарантує їх автономію.
Стаття 7. Центральною та офіційною мовою є українська.
Офіційними мовами регіону є: російська, чеська, польська, білоруська, молдавська, татарська, балто слов'янська, Морол, Вулкліна і Трігедасленг. 
Стаття 8. Конституція має максимальну юридичну силу.
Кожна держава, як і будь -яка організація та окрема особа, зобов’язана поважати та поважати її. Ніхто більше, ніж конституція, і всі жителі  Київської Русі зобов’язані її дотримуватися. Конституція ніколи не закінчується. Тільки Верховний парламент може призупинити деякі статті за попереднім схваленням короля та Ради міністрів.
Стаття 9. Держава сприяє консолідації та розвитку нації Київської Русі, її історичної свідомості, традицій та культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності всіх корінних народів та національних меншин Київської Русі.
Стаття 10. Усі люди рівні перед законом і суспільством.
Гарантується рівність між чоловіками та жінками, а також рівність між етнічними групами.
Ніхто не вищий за закон, і кожен зобов'язаний виконувати те, що він диктує.
Стаття 11. Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Держава - світська.
Стаття 12. Гарантується свобода віросповідання.
Усі люди мають право належати до улюбленої релігії, завжди з дотриманням законів.
Держава має право заборонити певні культи, якщо вони порушують такі критерії:
1) Це загрожує стабільності нації,
2) насильницькі права громадян Київської Русі,
3) В основі лежить насильство,
4) Вони становлять загрозу для суверенітету нації.
Стаття 13. Захист суверенітету та територіальної цілісності Київської Русі, гарантування її економічної та інформаційної безпеки є  найважливішими функціями держави.
Держава зобов’язана надавати всі основні послуги населенню на рівних засадах.
Стаття 14. Гарантується приватна власність та індивідуальні права кожної особи.
Допускається також незалежність компаній та їх вільне управління, завжди відповідно до законодавства Київської Русі.
Уряд є гарантом захисту вільного підприємництва та вільного ринку. Усі люди мають право виробляти без заборон більше, ніж проголошено цією конституцією та законами.
Стаття 15. Охорона Київської Русі, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на Збройні Сили Київської  Русі.
Стаття 16. Ніхто не може використовувати Збройні Сили Київської Русі та інші військові формування для обмеження прав і свобод громадян або  повалення конституційного ладу, усунення влади чи перешкоджання їх діяльності.
Стаття 17. Екстремістські ідеології повністю заборонені, оскільки вони становлять загрозу для громадян та їх вільного розвитку.
Комунізм, націонал -соціалізм, фашизм та інші екстремістські ідеології заборонені, держава зобов’язана захищати населення від будь -якого нападу цих ідеологій.
Стаття 18. Правовий порядок Київської Русі базується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законом.
Стаття 19. Національними символами Київської Русі є: прапор, девіз, герб, гімн та національна тварина.
Національні символи можуть бути змінені королем або Верховним парламентом, якщо вони не змінюють їх центральної сутності.
Стаття 20. Центральною столицею Кꙑѥвьска Русі є Київ.
Регіональними столицями є: Прага, Варшава, Харків, Мінськ, Рига, Кишинів, Шакрастев, Поліція i Саркунд.
Стаття 21. Король є представником держави разом із Президентом за кордоном.
Усі відповідні рішення на міжнародній арені будуть прийматися спільно.
Стаття 22. Є лише одне громадянство Київської Русі.
Держава дозволяє мати багато громадянства.
Регіони Київської Русі мають право складати власні регіональні документи, що посвідчують особу.
Стаття 23. Держава є гарантом охорони ґрунту та природних ресурсів.
Держава зобов’язана створювати програми захисту природи нації так само, як вона зобов’язана вимагати збереження флори і фауни.
Стаття 24. На території Київської Русі забороняється формувати, розпалювати та брати участь у збройних формуваннях поза межами офіційних  збройних сил Київської Русі.
Стаття 25. Київська Русь гарантує справедливість.
Усі громадяни мають право на рівну справедливість. Думки суддів повинні ґрунтуватися на рівності, законі та об’єктивності.
Усі люди мають повне право оскаржити вироки, оголошені суддями.
Конституційний суд може скасувати будь -який вирок, а також призначити новий судовий розгляд.
Стаття 26. Закони Київської Русі - це насамперед національний рівень.
Жодного закону про конституцію Київської Русі на національній території немає.
Стаття 27. Кожен іноземний громадянин, який перебуває на території Київської Русі, зобов’язаний дотримуватись зазначених у ній правил.
Будь -який іноземець, який скоїть злочин на території Київської Русі, буде судитися на підставі національного законодавства та міжнародних  стандартів.
Київська Русь гарантує екстрадицію.

Розділ II
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 28. Усі люди є вільними та рівними у своїй гідності та правах. Права і свобода людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 29. Права і свобода людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 30. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 31. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Стаття 32 Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 33. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 28. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Стаття 34. Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні  злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Стаття 35. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені  лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо  іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 36. Ніхто не може втручатися в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією Київської Русі.
Стаття 37. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою  запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню  інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 38. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Кꙑ́ѥвьска Русьі відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У  разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене  альтернативною (невійськовою) службою.
Стаття 39. Громадяни Кꙑѥвьска Русьи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 40. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всекꙑѥвьска pусьом та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 41. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 42. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 43. Кожен має право на вільний шлюб.
Одностатеві шлюби захищені законом.
Стаття 44. Нікого не можна примусити одружуватися силою або розлучатися.
Стаття 45. Розлучення є законним.
Стаття 46. Інший момент стосовно особи стосуватиметься розгляду владою, завжди стосовно закону.
Стаття 47. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Стаття 48. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Стаття 49. Шлюб ґрунтується на вільній згоді людей. Держава гарантує шлюб усіх персонажів між людьми. Жодній особі заборонено вступати в  законний шлюб.
Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Дорослі діти несуть відповідальність за догляд за батьками -інвалідами.
Cтаття 50. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 51. Кожен має право на освіту. 
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Стаття 52.Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і  комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
Стаття 53. Регіони мають повне право здійснювати освіту своїми мовами та національною мовою.
Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. 
Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. 
Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.
Стаття 55. Культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів щодо повернення  Київській Русі культурних цінностей людей за її межами.
Стаття 56. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Стаття 57. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 58. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. 
Стаття 59. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Стаття 60. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 61. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Стаття 62. Кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів Київської Русі, не порушувати прав і свобод, честі та гідності інших.
Незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності.

Розділ III
ВИБОРИ РЕФЕРЕНДУМ

Стаття 63. Воля народу здійснюється шляхом виборів, референдумів та інших форм прямої демократії.
Стаття 64 Громадяни Київської Русі, які на день її святкування досягли вісімнадцяти років, мають право голосу на виборах та референдумах.
Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права голосу.
Стаття 65. Вибори для органів державної влади та органів місцевого самоврядування будуть вільними і проводитимуться шляхом загального, рівного  і прямого виборчого права таємним голосуванням.
Виборцям гарантується вільна воля.
Стаття 66. Референдум на всій території Київської Русі призначає Верховний парламент Київської Русі або Президент.
Стаття 67. Питання про зміну території Київської Русі вирішуються виключно шляхом референдуму на всій території Київської Русі.

Розділ IV
ВЕРХОВНИЙ ПАРЛАМЕНТ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Стаття 68. Верховний парламент є вищим законодавчим органом країни.
Його функція - охорона держави та правопорядку за допомогою правових механізмів та повноважень, які їй надає ця Конституція та Регламент  Верховного Парламенту.
Стаття 69. Верховний парламент складається з 675 демократично обраних депутатів Київської Русі.
Кожен регіон обирає 75 депутатів, які будуть членами Верховного парламенту кожні 5 років шляхом вільних виборів.
Депутати обираються індивідуально.
Стаття 70. Вибори депутатів Верховного Парламенту.
1) Депутати балотуються самостійно або з політичною партією окремо.
2) Депутати представлятимуть свій регіон, тому вони мають бути резидентами та мати регіональний паспорт регіону.
3) Вони обираються індивідуально. Кожен регіон обиратиме 75 депутатів, які представлятимуть його протягом 5 років.
4) Депутати Верховного Парламенту зобов'язані поважати Регламент Верховного Парламенту.
Стаття 71. Народні депутати Кꙑѥвьска Русь не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Стаття 72. Повноваження Верховного Парламенту.
1) Зміни до Конституції відповідно до положень цієї Конституції, постанов Верховного парламенту, правил Монархії та правил Ради міністрів та виконавчої влади,
2) Прийняття законів на національному рівні,
3) провести референдум у Київській Русі на підставі положень цієї конституції,
4) усунути Прем’єр -міністра будь -якої республіки за будь -який злочин, вчинений у цій Конституції,
5) Оголошення різних типів держав на основі закону громадського порядку,
6) Покласти край парламентам будь -якої з республік, що входять до складу Київської Русі, за злочини, проголошені в цій Конституції та  Регламенті регіональних парламентів, і негайно призначити вибори,
7) Підготувати річний та трирічний бюджет,
8) Для обрання кабінету керівника Верховного парламенту
9) Згода на затвердження Генерального прокурора кожного регіону,
10) обирає половину членів Конституційного суду,
11) одноголосно вимагати відставки короля за зраду,
12) усунути президента Київської Русі з причин, викладених у цій конституції,
13) присягаючи Президенту Київської Русі,
14) Розгляд та прийняття рішень щодо затвердження Програми діяльності Ради Міністрів,
15) Схвалення Міністра оборони РФ, Міністра закордонних справ, Президента Державного комітету радіомовлення та телебачення та Президента Фонду державного майна, звільнення вищезазначених осіб, вирішення питання про відставку членів Кабінету Міністрів з Україна,
16) Затвердження рішень про надання позик та економічної допомоги Київській Русі іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про отримання Київською Руссю позик від іноземних держав, банків та міжнародних фінансових організацій, не передбачених у бюджеті київські руси,  контроль за їх використанням,
17) Прийняття Регламенту Верховного Парламенту,
18) Встановлення національних символів, за винятком тих, що стосуються монархії,
19) Затвердження рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил Київської Русі до іншої держави або про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію Русі Києва,
20) Скликати вибори до Верховного Парламенту.
Стаття 73. Кожен депутат має право на один голос, і його голос не може бути зупинений іншим депутатом.
Стаття 74. Верховний Парламент обирає свого Президента, Віце -президента та Раду директорів строком на 2 роки.
Голова Верховного парламенту:
1) Він головує у Верховному парламенті,
2) Організовувати роботу парламенту та координувати діяльність його органів,
3) Підписуйте протоколи, закони або зміни, затверджені Верховним Парламентом,
4) представляє парламент перед іншими органами країни,
5) Він відповідає за відкриття, призупинення та закриття сесій Верховного Парламенту,
6) припинити роботу депутатів відповідно до Регламенту Верховного Парламенту,
7) скликати сесії,
8) Присягає Президенту в представництві та затвердженні Верховного Парламенту.
Президент Верховного Парламенту здійснює свої повноваження на підставі цієї Конституції та Регламенту Верховного Парламенту.
Стаття 75. Грошовою одиницею Київської Русі є гривня.
Забезпечення стабільності валюти є основною функцією державного центрального банку, Національного банку Київської Русі.
Стаття 76. Уповноважений Верховного Парламенту з прав людини здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав та свобод  людини та громадянина.
Стаття 77. Обов’язки Верховного Парламенту:
а) гарантувати єдність нації,
б) поважати конституцію та закони,
в) повага до громадянства,
г) поважати Батьківщину у всій її діяльності,
д) поважати свободу громадян та їхні права.
Інші зобов’язання закріплені Регламентом Верховного Парламенту.
Будь -який член, який порушує ці зобов’язання, може бути усунений з посади більшістю голосів.
Стаття 78. Верховний парламент Київської Русі приймає закони, постанови та інші акти більшістю від свого конституційного складу.
Стаття 79. Закони Київської Русі виключно визначають:
1) права та свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина,
2) Громадянство, правосуб'єктність громадян, стан іноземців та осіб без громадянства,
3) Права корінного населення та національних меншин,
4) Порядок використання регіональних мов,
5) Принципи використання природних ресурсів, виключної економічної зони (морської), континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергетичних, транспортних та комунікаційних систем,
6) Основні поняття соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення; принципи регулювання праці та зайнятості, шлюбу, сім’ї, захисту дітей, материнства, батьківства; виховання, освіта, культура та здоров'я; екологічна безпека,
7) Режим правового майна,
8) Правові принципи та гарантії підприємництва; правила конкуренції та антимонопольні положення, а також захист вільного ринку,
9) Принципи зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, звичаї,
10) Принципи регулювання демографічних та міграційних процесів,
11) Принципи формування та діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;
12) Організація та діяльність органів виконавчої влади, основи громадської функції, організація державної статистики та інформаційних технологій;
13) Територіальна організація Київської Русі,
14) Судова система, судові процеси, статус суддів; принципи судової експертизи; організація та діяльність прокуратури, нотаріуса, слідчих органів, органів та установ щодо виконання вироків; порядок виконання судових рішень; принципи організації та рекламної діяльності,
15) Принципи регіонального самоврядування,
16) Стан столиці Київської Русі; особливий статус інших міст,
17) Основні поняття національної безпеки, організації Збройних Сил Київської Русі та гарантування громадського порядку,
18) Правовий режим державного кордону,
19) Правовий режим воєнного стану та надзвичайного стану, екологічні надзвичайні зони;
20) Організація та порядок проведення виборів та референдумів,
21) Організація та порядок діяльності Верховного Парламенту України,
22) Принципи цивільно -правової відповідальності; факти, які є злочинами, адміністративними чи дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Стаття 80. Право законодавчої ініціативи Верховного Парламенту більшістю голосів належить королю, Президенту, депутатам та Раді міністрів.
Стаття 81. Закон підписується Президентом Верховного Парламенту Київської Русі та негайно надсилається Президенту Київської Русі
Протягом п’ятнадцяти днів після одержання закону Президент разом з Радою Міністрів підпише його, погодиться з його впровадженням та офіційно оприлюднить його або поверне закон із вмотивованими пропозиціями та сформульований до Верховного Парламенту для його повторного розгляду.
Якщо президент не поверне закон на повторний розгляд у встановлений строк, закон вважатиметься затвердженим президентом і буде офіційно  підписаний та оприлюднений.
Якщо під час повторного розгляду закон знову буде затверджений Верховним парламентом щонайменше у двох третинах його конституційного складу, президент зобов'язаний підписати та офіційно оприлюднити його протягом десяти днів. Якщо Президент не підписав такий закон, він буде негайно оприлюднений Головою парламенту та опублікований під його підписом.

Розділ V
РЕГІОНАЛЬНІ ПАРЛАМЕНТИ

Стаття 82. Регіональні парламенти є законодавчими органами кожного з шести регіонів, що входять до Кꙑѥвська Русь.
Парламентами є: Верховна Рада України, Національні збори Білорусі, Парламент Чехословаччини, Парламент Польщі, Регіональний парламент Молдови,  Унітарний парламент Балтії, Парламент Азгедалу, Парламент Бардолана i Парламент Трікрув.
Стаття 83. Регіональні парламенти мають юрисдикцію в регіоні, якому вони відповідають.
Закони на національному рівні приймає Верховний парламент Київської Русі.
Стаття 84. Регіональні парламенти складаються з 250 депутатів.
Депутати обираються строком на п'ять років.
Повноваження регіональних парламентів попереднього скликання закінчуються з моменту відкриття першої сесії вищих парламентів нового скликання.
Стаття 85. Верховний парламент може анулювати повноваження регіональних парламентів, якщо вони не виконують будь -який мандат положень  регіональних парламентів або цієї конституції.
Стаття 86. Депутатом регіональних парламентів може бути громадянин області, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років і прожив у  регіоні не менше п’яти років. 
Громадянин, який має судимість за умисний злочин, не може бути обраний депутатом, якщо ця судимість не була погашена та скасована у  встановленому законом порядку.
Стаття 87. Депутат парламентів має всі права, які гарантують його активну участь у діяльності парламенту та його органів, виконує його доручення.
Депутат зобов’язаний брати участь у роботі парламенту та його органів, дотримуватися конституції Київської Русі та обласної конституції, а  також інших нормативних актів.
Повноваження депутата парламенту припиняються одночасно з припиненням повноважень парламенту.
Повноваження депутата парламенту достроково припиняються у порядку та випадках, передбачених законами Київської Русі та законами області.
Стаття 88. Діяльність парламентів здійснюється на сесіях і складається з пленарних засідань парламентів та сесій їх органів.
Парламент збирається на першу сесію не пізніше тридцятого дня після обрання принаймні двох третини від встановленої кількості депутатів.
Стаття 89. Повноваженнями регіональних парламентів є:
1) Затвердити конституцію краю відповідно до законів Київської Русі,
 2) Затвердити регіональні закони,
3) Визначення порядку організації та діяльності, повноважень органів влади області в межах повноважень, делегованих законами Київської Русі,
4) Призначити вибори до регіонального парламенту,
5) Участь у формуванні органу суддів та
народні засідателі відповідно до законів Київської Русі,
6) Виберіть прем’єр -міністра регіону,
7) Виберіть раду директорів обласного парламенту та визначте її функції,
8) Управління активами, що належать регіону,
9) Готує та виконує бюджет регіону, затверджений Верховним Парламентом,
10) Просить відсторонити свого прем'єр -міністра від Верховного парламенту або короля, як це встановлено законом та положеннями регіональних  парламентів
11) Оголошує символи та спільну офіційну мову регіону,
12) Участь у національних програмах,
13) Затверджує регламент парламенту регіону,
14) Звернення до Конституційного суду Київської Русі або до короля,
15) Призначати регіональні референдуми відповідно до законодавства Київської Русі.
Стаття 90. Регіональні закони визначають:
1) Методи безпеки в регіоні відповідно до законів Київської Русі,
2) регіональні символи та мова регіону,
3) Офіційні документи регіону,
4) Міжрегіональні позики або з центральним урядом,
5) Екологічні закони та збереження місця,
 6) Демографічна політика відповідно до законодавства Київської Русі,
7) Скласти бюджет,
8) Відносини між регіонами.
Визначення, не встановлені цим законом, можуть бути вимагані регіональним парламентом або прем'єр -міністром регіону до короля.

Розділ VI
ГОЛОВА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Стаття 91. Президент Київської Русі є головною державою і виступає проти її назви.
Президент Київської Русі є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності Київської Русі, дотримання законів Київської Русі, прав  та вільних осіб та громадян.
Стаття 92. Президент діє від імені короля для представництва народу.
Стаття 93. Президент Київської Русі обирається радою міністрів і затверджується Верховним парламентом, який представляє інтереси народу Київської Русі.
Стаття 94. Президент Київської Русі не може мати іншого представницького мандата, займати посаду в органах державної влади чи об'єднаннях  громадян, а також брати участь у іншій оплачуваній чи підприємницькій діяльності або бути членом керівного органу чи наглядової ради прибуткове  підприємство.
Президентом Київської Русі може бути обраний кожен, кому виповнилося 21 рік.
Термін президентства - два роки з правом безстрокового переобрання.
Стаття 95. Президент Київської Русі є одним з дев'яти міністрів регіонів. Він буде працювати прем’єр -міністром регіону та президентом країни.
Президент повинен проконсультуватися з радою міністрів перед прийняттям будь -якої резолюції, підписанням будь -якої національної чи  міжнародної угоди та підписанням затвердження законів. Рада міністрів схвалить простою більшістю виконання таких угод чи постанов.
Стаття 96. Президент представляє виконавчу владу перед іншими повноваженнями.
Президент діє під наглядом короля.
Стаття 97. Президент присягає президентом вищого парламенту та королем.
Стаття 98. Повноваження Президента можуть бути скасовані Королем або Верховним Парламентом більшістю голосів на вимогу Ради Міністрів.
Стаття 99. Президент матиме однакову кількість голосів у Раді міністрів без переваги.
Стаття 100. Президент Київської Русі:
1) Гарантує незалежність держави, національну безпеку та правонаступництво держави,
2) Представляє виконавчу владу та державу Київська Русь,
3) Ухвалює рішення про визнання іноземних держав спільно з королем, останній має остаточне рішення,
4) Призначає та звільняє керівників дипломатичних представництв Київської Русі в інших державах та в міжнародних організаціях; приймає вірчі  грамоти та анулювальні листи від дипломатичних представників іноземних держав,
5) Спільно з радою міністрів підписувати та затверджувати закони,
6) Ви маєте право накладати вето на закони, затверджені Верховним парламентом спільно з радою міністрів, та вимагати перегляду та нового  затвердження закону,
7) Оголосити війну з схвалення короля,
8) Обирайте міністрів спільно з Верховним парламентом.
Будь -які повноваження, не встановлені цим законом, можуть бути делеговані королем.
Стаття 101. Відставка Президента Київської Русі набирає чинності з моменту його особистого оголошення перед радою міністрів.
Звільнившись з посади президента Київської Русі, його повноваження як прем'єр -міністра регіону не припиняються. Щоб відмовитися від  повноважень прем’єр -міністра, заяву про відставку необхідно подати до парламенту регіону.
Стаття 102. Президент може бути усунений Верховним парламентом або королем Київської Русі.
У разі відмови від конституційних повноважень Верховний парламент повинен затвердити постанову про відмову від повноважень і скликає збори  міністрів для обрання президента Київської Русі з числа решти міністрів.
Стаття 103. Президента можуть звільнити з посади у разі державної зради.
Президент буде усунений лише у разі державної зради шляхом позасудового процесу. Верховний парламент проголосує за створення слідчої комісії, і докази будуть представлені менш ніж за два тижні. Парламент проголосує за усунення президента більш ніж 2/3 депутатів.

Розділ VII
РАДА МІНІСТРУ

Стаття 104. Рада міністрів є вищим органом виконавчої влади. До її складу входять дев'ять прем'єр -міністрів Київської Русі. 
Стаття 105. Рада Міністрів:
1) Він гарантує незалежність держави,
2) Забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави,
3) Вживати заходів для гарантування прав і свобод людини та громадянина,
4) Забезпечує реалізацію фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політика у сферах праці та зайнятості, соціального захисту, освіти, науки та культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування,
5) розробляє та реалізує національні програми економічного, науково -технічного, соціального та культурного розвитку Київської Русі через міністрів,
6) забезпечує рівні умови для розвитку всіх форм власності; розпоряджається державним майном відповідно до закону,
7) Скласти бюджет Київської Русі разом з Верховним парламентом,
8) організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності Київської Русі,
9) Керує та координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади,
10) Вжити заходів щодо гарантування обороноздатності та національної безпеки РУ Києва, громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
Інші обов'язки ради міністрів може виконувати тільки король.
Стаття 106. Президент є головою ради міністрів. Голосування президента таке ж, як і у інших міністрів.
Обов’язки президента проголошені в цій конституції та регламенті ради міністрів.
Стаття 107. Рішення Ради Міністрів приймаються шляхом голосування. Більшість голосів - 6
Стаття 108. Рада міністрів обирає президента строком на два роки для представництва держави протягом двох років.
Регіональні міністри обираються новим скликанням регіональних парламентів на п'ять років.
Стаття 109. Повноваження Ради міністрів можуть бути скасовані королем або Верховним парламентом.
Верховний парламент повинен провести розслідування і ухвалити припинення більшістю повноважень ради міністрів.
Повноваження Верховного парламенту можуть бути скасовані за зраду.
У момент припинення повноважень ради міністрів негайно скликаються регіональні парламенти для обрання нового прем’єр -міністра регіону.  Голосування не може тривати більше 12 годин. Нова тимчасова рада міністрів припиняє свої повноваження, коли в наступному скликанні  регіонального парламенту будуть обрані 9 прем'єр -міністрів.

Розділ VIII
ЦАР КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Стаття 110. Король є верховним лідером нації.
Його повноваження необмежені, за винятком тих, що порушують розділ другий цієї Конституції.
Стаття 111. Повноваження короля не можуть бути припинені жодним чином.
Стаття 112. Посада короля є спадковою, і форма придбання не може бути жодним чином змінена.
Стаття 113. Деякі повноваження короля включають:
1) Представництво нації за кордоном:
2) затверджувати та заперечувати закони;
3) оголосити війну та мобілізувати війська в будь -якому місці;
4) припинити повноваження прем’єр -міністрів або регіональних парламентів та Верховного парламенту;
5) Зміна території нації шляхом всенародного референдуму;
6) оголосити національні символи;
7) Вносити будь -які зміни або поправки до Конституції;
8) Прийняти відставку кожного з прем'єр -міністрів, президента або тому подібного;
9) обрати 2/3 Конституційного Суду та обрати Верховний Суд;
10) обирає Верховного Генерального прокурора строком на 7 років;
11) виконувати будь -які міжнародні договори;
Інші повноваження, не встановлені цією конституцією, буде надано самим королем шляхом звернення до Верховного парламенту.
Стаття 114. Король має безстроковий імунітет
Стаття 115. Імунітет короля може бути позбавлений у разі державної зради або іншого тяжкого злочину.
Щоб зняти недоторканність, парламент має одноголосно проголосувати за її усунення.
Під час закриття кримінального провадження проти короля його імунітет негайно відновлюється.
Рішення проти короля виконує Конституційний суд нації.
Стаття 116. Король може бути одноголосно відсторонений від своїх повноважень, якщо Верховний Парламент та Рада Міністрів вирішать це.
Син або дочка короля пропускатимуть у разі його усунення зі свого становища. У разі відсутності синів чи дочок, це буде брати або сестра  короля. Якщо немає прямої лінії, то граф Київський займе посаду короля.
Стаття 117. У разі смерті короля його перший син або дочка вважатимуться королем або королевою. У разі відсутності дітей трон перейде до  братів короля або королеви; якщо у нього не було братів, граф Київський буде освячений як новий король, який знайде новий будинок і новий рід.

Розділ IX
ПРАВОСУДДЯ

Стаття 118. Правосуддя у Київській Русі здійснюється виключно судами.
Не допускається делегування судових функцій, а також передавання цих функцій іншим органам чи посадовим особам.
Юрисдикція судів поширюється на будь -які правові спори та будь -які кримінальні справи. У випадках, передбачених законом, суди також  розглядають інші справи.
Закон може передбачити обов'язкову досудову процедуру вирішення спору.
Люди беруть безпосередню участь у здійсненні правосуддя через присяжних.
Стаття 119. Судова система Київської Русі базується на принципах територіальності та спеціалізації та визначається законом.
Суд утворений, реорганізований та ліквідований за допомогою закону, проект якого представлений суду кожної з областей президентом Кꙑѥвська  Русь після консультації з королем.
Верховний Суд є найвищим судом у судовій системі Кꙑѥвська Русь.
Відповідно до закону можуть діяти спеціалізовані суди вищої інстанції.
Для захисту прав, свобод та інтересів особистості у сфері суспільних відносин існують адміністративні суди.
Створення спеціальних та надзвичайних судів не допускається.
Стаття 120. Незалежність та недоторканність судді гарантуються Конституцією та національними законами.
Впливати на суддю будь -яким чином заборонено.
Без згоди Вищої ради юстиції суддя не може бути затриманий або обраний для запобіжного заходу або заарештований до винесення вироку судом, за  винятком випадку затримання судді під час чи одразу після вчинення серйозного чи особливо тяжкий злочин.
Суддя не може нести відповідальність за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного правопорушення.
Стаття 121. Правосуддя здійснюють судді. У випадках, визначених законом, правосуддя здійснює суд присяжних.
Суддя не може належати до політичних партій, спілок, брати участь у будь -якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займати  будь -які інші оплачувані посади, виконувати будь -яку оплачувану роботу, яка не є науковою, викладацькою чи творчою.
Стаття 122. Будь -який громадянин старше 25 років може просити короля призначити його особу суддею.
Стаття 123.Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
9) обов’язковість судового рішення.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Стаття 124. Держава забезпечує кошти та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.
Стаття 125. Кожен регіон матиме суд та регіональну незалежність у справах правосуддя.
Жоден регіон не може втручатися у правосуддя іншого регіону.
Справедливість у кожному регіоні визначатиметься вищим законом та регіональним законом.
Стаття 126. Центральна прокуратура:
1) підтримка прокуратури в судах;
2) організація та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення інших питань відповідно до законодавства під час кримінального  провадження, нагляд за негласними діями та іншими слідчими та слідчими діями правоохоронних органів;
3) представлення інтересів держави в судах у виняткових випадках та в порядку, встановленому законом.
Організація та порядок судового переслідування визначаються законом.
Прокуратуру Київської Русі очолює Генеральний прокурор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом Київської Русі або   Королем за погодженням з Верховним парламентом та радою міністрів.
Мандат Генерального прокурора - шість років. Одна і та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль.
Дострокове звільнення Генерального прокурора проводитиметься лише у випадках та з причин, визначених цією Конституцією та законом.

Розділ X
ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Стаття 127. Кловська Русь організована у 9 регіонах, незалежних один від одного та з однаковим статусом.
Регіони, що входять до складу Кꙑѥвська Русь:
Демократична Республіка Україна, Республіка Білорусь, Федеративна Республіка Чехословаччина, Республіка Молдова, Республіка Польща,   Балтійська Федеративна Республіка, Огедакру з Азгедалу, Руси Бардолану i Федеративна Pеспубліка Трікрув.
Стаття 128. Центральною столицею Кꙑѥвська Русі є Київ.
Регіональні столиці є: Прага, Варшава, Харків, Мінськ, Рига, Кишинів, Шакрастев, Поліція i Саркунд.
Стаття 129. Адміністративно-територіальний устрій нації складається з: республік, областей, районів, міст, селищ та сіл.
Стаття 130. Кожен регіон вирішує розподіл території регіону.
Регіони можуть вносити зміни до адміністративної організації на своїй території.
Нації можуть змінювати територіальний склад своїх субрегіонів.
Стаття 131. Будь -які зміни до територіальних меж Київської Русі з іншими країнами будуть внесені на загальнодержавному референдумі.
Регіони, які ухвалюють рішення про анексію Київської Русі, будуть затверджені кролем і зайцем міністрів за схваленням Верховного парламенту.

Розділ XI
МІСЦЕВЕ САМОУПРАВЛІННЯ

Стаття 132. Місцеве самоврядування - це право територіальної громади - мешканців села чи добровільного об’єднання в сільській громаді жителів  різних сіл, селищ та міст - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції та законів Київська Русь.
Стаття 133. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволити за ініціативою мешканців створити будинок, вулицю, мікрорайон та інші органи  самоорганізації населення та передати їм частину власної компетенції, фінансів, майна .
Стаття 134. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються мешканцями села, селища, міста,   району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права та таємно бюлетень для голосування. Мандат сільської, селищної, міської,  районної, обласної ради, депутати якої обираються на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень сільської, селищної,  міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.
Стаття 135. Територіальні громади на основі загального, рівного та прямого виборчого права обираються шляхом таємного голосування, відповідно,  мера села, міста та міста, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Термін повноважень сільського, селищного та міського  голови, обраних на чергових виборах, становить п’ять років.
Стаття 136. Матеріально-фінансовою базою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, надходження з місцевих бюджетів, інші фонди,  земля, природні ресурси, що належать територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єктів. їх спільного майна, яким  керують обласні та районні ради.
Стаття 137. Територіальні громади сіл, селищ та міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також бюджетні  кошти для реалізації спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) підприємств, організацій та комунальних установ, створити  відповідні органи та служби.
Держава бере участь у формуванні доходів з бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати місцевого  самоврядування, понесені в результаті рішень органів державної влади, відшкодовуються державою.
Стаття 138. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування розпоряджаються  майном, що перебуває у комунальній власності; затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку та контролювати їх  виконання; затверджує бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролює їх виконання; встановлювати місцеві податки та  збори відповідно до законодавства; забезпечити проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; формувати, реорганізовувати та  ліквідувати компанії, організації та установи державних служб, а також здійснювати контроль за їх діяльністю; вирішувати інші питання місцевого  значення, які йому приписує закон.
Стаття 139. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних регіонів та районів та  контролюють їх виконання; затверджують районний та обласний бюджети, які формуються з державного бюджету для їх належного розподілу між   територіальними громадами або для реалізації спільних проектів та коштів, зібраних на договірних засадах з місцевих бюджетів на реалізацію  соціально-економічних програм. економічні та культурні спільні підприємства та контролювати їх виконання; Вирішити інші питання, які йому  приписує закон.
Стаття 140. Органам місцевого самоврядування законом можуть бути надані певні повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень повністю за рахунок державного бюджету Київської Русі або шляхом виділення до місцевого бюджету в установленому  законодавством порядку певних національних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідне державне майно.
Органи місцевого самоврядування перебуватимуть під контролем компетентних органів виконавчої влади щодо здійснення ними своїх повноважень  органами виконавчої влади.
Стаття 141. Права місцевого самоврядування захищаються в судах.
Стаття 142. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування  визначаються законом. 

Розділ XII
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Стаття 143. Конституційний Суд Київської Русі прийме рішення про відповідність законів Київської Русі Конституції Київської Русі та інших  законів, передбачених цією Конституцією, здійснюватиме офіційне тлумачення Конституції Київської Русі Русь, а також інші повноваження  відповідно до цієї Конституції.
Стаття 144. Діяльність Конституційного Суду Київської Русі базується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості його рішень та висновків.
Стаття 145. Конституційний Суд Київської Русі складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду Київської Русі. Вони обираються королем і  Верховним парламентом. 10 Король і 8 Верховний парламент.
Стаття 146. Держава забезпечує належні кошти та умови для діяльності Конституційного Суду Київської Русі. Державний бюджет Київської Русі  окремо визначатиме витрати на діяльність Суду з урахуванням пропозицій його голови.
Стаття 147. Незалежність та недоторканність судді Конституційного Суду Київської Русі гарантуються Конституцією та законами Київської Русі.
Впливати на суддю Конституційного суду Київської Русі будь -яким чином заборонено.
Стаття 148. Без згоди Конституційного Суду Київської Русі суддя Конституційного Суду Київської Русі не може бути заарештований або затриманий  до винесення обвинувального вироку судом, за винятком випадку арешту судді під час чи одразу після вчинення тяжкого або особливо тяжкого  злочину. злочин.
Стаття 149. Суддя Конституційного Суду Київської Русі не може нести відповідальність за голосування щодо прийняття Судом рішень та висновків,  за винятком вчинення злочину чи дисциплінарного правопорушення.
Держава гарантує особисту безпеку судді Конституційного суду Русі де Кієві та членів його родини.
Стаття 150. Повноваження судді Конституційного Суду Київської Русі припиняються у таких випадках:
1) закінчення його мандата;
2) досягти сімдесяти років;
3) припинення громадянства Київської Русі;
4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його зниклим або оголошення померлим, визнання його недієздатним або частково  недієздатним;
5) набрання законної сили обвинувального вироку проти вас за вчинення злочину;
6) смерть судді Конституційного Суду Київської Русі.
Підставами для відсторонення судді від Конституційного суду Київської Русі є:
1) неможливість виконувати свої обов’язки за станом здоров’я;
2) порушення вимог несумісності;
3) вчинив істотне дисциплінарне правопорушення, серйозне чи систематичне недбале виконання своїх функцій, несумісне зі статусом судді Суду або  виявило свою несумісність із займаною посадою;
4) подання вами відставки або припинення за власним бажанням.
Рішення про відсторонення судді від Конституційного Суду Київської Русі приймається Судом не менше ніж на дві третини його конституційного  складу.
Стаття 151. До повноважень Конституційного Суду Київської Русі належать:
1) вирішити проблеми дотримання Конституції Київської Русі (конституційності):
2) офіційне тлумачення Конституції Київської Русі.
Інші повноваження надаватиме король.
Стаття 152. Конституційний Суд Київської Русі приймає рішення про відповідність Конституції Київської Русі (конституційності) щодо  конституційної скарги особи, яка вважає, що закон Київської Русі застосовується остаточне рішення суду у вашій справі суперечить Конституції  Київської Русі. Конституційна скарга може бути подана, якщо всі інші національні засоби правового захисту були вичерпані.
Стаття 153. Рішення та висновки, прийняті Конституційним Судом Київської Русі, є обов’язковими, остаточними та оскарженню не підлягають.  Тільки король може редагувати або скасовувати їх.

Розділ XIII.
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 154. Ця Конституція набирає чинності з дня її прийняття, лютий 12, 481.
Стаття 155. 12 лютого є вихідним днем ​​конституції.
Стаття 156. Усі регіони можуть подати петицію до короля або Верховного парламенту щодо внесення змін до конституції. Цей запит має бути  схвалений 2/3 Верховного парламенту або короля.
Стаття 157. Ця Конституція може бути змінена лише королем або вищим парламентом.
Стаття 158. Ця Конституція застосовується до всіх регіонів.
Жоден регіон не може робити те, що цей закон забороняє або не нав'язує йому.
Стаття 159. Будь -який інший пункт, не передбачений конституцією, розглядатиметься королем або Верховним парламентом, якщо він делегує свої  повноваження.
Конституція Кꙑѥвьска Русь, фєвроуарїи 12, 481